«Читаємо і цитуємо Григорія Сковороду»

(тиждень «українського Сократа»)

(Відзначення 300-річчя від дня народження Григорія Сковороди у публічних бібліотеках Чернівецької області)

     300-річчя з дня народження Григорія Сковороди, українського філософа, просвітителя-гуманіста, поета й педагога відзначали на державному рівні попри війну. Таке рішення прийняв Кабінет Міністрів під час засідання 12 жовтня 2022 року. Міністерство культури та інформаційної політики України сприяло тому, що дата ювілею відомого українця увійшла до переліку ювілейних дат ЮНЕСКО 2022 року.

   «Сьогодні дуже важливо продовжувати життя та популяризацію нашої культури, проти якої воює ворог. Варварське знищення Національного музею Григорія Сковороди у селі Сковородинівка на Харківщині й іншої культурної спадщини – тому підтвердження. Це свідомі злочини російських загарбників, бо ворог намагається стерти нашу ідентичність. Григорій Сковорода — один з найяскравіших українців. Заради нашого майбутнього маємо популяризувати спадщину видатного письменника та громадського діяча й тримати стрій, наближаючи перемогу України», — зазначив Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко.

   В закладах культури, освіти, музеях відбулася  низка заходів, зокрема урочистості, тематичні виставки, круглі столи, бесіди, семінари, літературні читання, екскурсії, мистецькі інтерлюдії тощо.

   Всі заходи з нагоди вшанування пам'яті Григорія Сковороди відбувалися з урахуванням воєнного стану з дотриманням правил безпеки.

    У рамках реалізації мережевого онлайн - проєкту Чернівецької ОУНБ ім. М. Івасюка «Читаємо і цитуємо Григорія Сковороду», присвяченого ювілею «українського Сократа»,  бібліотекарі публічних бібліотек територіальних громад області провели активне онлайн опитування в соціальних мережах  щодо найбільш цікавих  висловів мандрівного філософа.   В запропонованій анкеті цитат, висловів та афоризмів славетного українця було передбачено 10 позицій, відповіді на які потрібно було проаналізувати та узагальнити.

   Свої відповіді: цитати та вислови Григорія Сковороди -  загальновідомі та не знані, поширені та маловживані, влучні та не зовсім надіслали до науково-методичного відділу  ОУНБ ім. М. Івасюка бібліотеки 11 ТГ області

(Банилівської, Вашківецької, Путильської, Селятинської Вижницького району; Кельменецької, Сокирянської Дністровського району; Вікнянської, Кадубовецької, Сучевенської, Чудейської, Юрковецької Чернівецького району). Цікаві приклади аналізу контенту отриманих відповідей надали бібліотекарі Сокирянської та Сторожинецької ТГ.

    Пропонуємо вашій увазі вислови ювіляра, які систематизовані за пунктами онлайн анкети для користувачів бібліотек Чернівецької області та відповідають їхнім ідеалам, настроям та думкам.  

   Найбільш вживані та відомі користувачам цитати Г. Сковороди виділені зеленим кольором.

1.     Григорій Сковорода про Україну

 

v Коли не можу нічим любій Вітчизні прислужитися, в усякому разі з усієї сили намагаюся ніколи ні в чому не шкодити»

v Я не покину Батьківщини. Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця.

v Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.

v Республіка, в якій хотів би жити і я, буде країною любові, дружби, праці! В ній не мін бути ворогування й рабства... Усе загальне, спільне... Закони — гуманні, мудрі Велике братерство, спілка співдружності людей, об’єднаних за покликанням і застремлінням — ось що таке республіка, яка прийде на зміну царству темряви

v «Кожному мила своя сторона»

 

2.     Григорій Сковорода про навколишній світ.

 

v Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує.

v Кучері шумливі листя, мов волосся, А на луках зелень красна

v Від природи, як від матері, легесенько спіє наука сама собою. Вона є всеродна й істинна вчителька, і — єдина..

v Клубок сам собою поточиться з гори: прибери тільки камінь з його шляху. Не вчи його котитися, а тільки допоможи.

v Хто на погоду чи на врожай сердиться, той заміряється на всеосяжну природу.

v Без природи – як на манівцях : чим далі йдеш, тим більше заплутаєшся. Природа є вічне джерело бажання.

v Вода без риби, повітря без пташок, час без людей бути не можуть.

v Бог вділив усіх грунтами – це пропасти може теж.

v Вічна природа-мати Зайвини не може мати…

v Все – брехня, тобто непостійне й нетверде, окрім природи… Хто знає природу, той знає план і шлях свого життя.

v Той, хто пізнав природу, все своє розуміє.

v Премилосердна природа всім без винятку відкрила шлях до щастя…

v О, діброво! О свободо! Я в тобі почав мудріть. І в тобі, моя природо, шлях свій хочу закінчить.

v Коли все будує премудра природа, чи не єдина вона і вигоює і навчає?

v Усяка справа має успіх, коли природа сприяє. Не заважай лише природі і, коли можеш, знищуй перепони, очищаючи їй шлях; воістину все вона чисто і вдало зробить.

v Лід на те й родиться, аби танути.

v Кому душа болить, тому увесь світ плаче.

v Яблуню не вчи родити яблука: вже сама природа її навчила…

v Учитель і лікар — не лікар і вчитель, а тільки служитель природи.

v З видимого пізнавай невидиме.

v Поглянь на цей світ, поглянь на рід людський. Він-бо книга, що тримає в собі різноякі біди, як хвилі, що постійно здіймаються в морі.

v            v пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори.

 

3.     Григорій Сковорода про себе

 

v Пізнати себе, щоб стати собою.

v Світ ловив мене, але не спіймав.

v Головна мета життя людського, голова діл людських є дух людини, думки, серце. Кожен має свою мету в житті; але не кожен – головну мету.

v Не будь ані вельможею, ані лихварем… Будь лише людиною – чуєш? Людиною – і знайдеш благо.

v Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги!

v Бо даремно народила б мене мати, Якби ти не народив мене, о світе мій, життя моє!

v В цю ніч з’явилися перші ознаки мого життя. В мені народився твій Святий Дух.

v А я собі мирно-тихо

 Проживу свій любий вік,

 Так мені мине все лихо –

   Щасний буду чоловік.

v Ти знаєш, що я дратівливий, але ти знаєш також, що від природи я схильний до людяності і незлобивості, які стверджують людину.

v Старість, бідність, смиренність, безжурність, незлобивість – ось мої з нею (пустелею) співжилиці. Я їх люблю, а вони мене.

v Я ледве не торкаюся головою зірок…

v Жереб мій із бідняками, але з мудрістю без меж.

v Я не можу зіграти в театрі світу ніякої особи вдало, крім низької, простої, безпечної, самотньої : я сію ролю вибрав, узяв і вдоволений.

v Така вже моя натура, що, будучи в стані великого гніву, я відразу стаю лагіднішим навіть до найлютіших ворогів своїх, як тільки помічаю хоча б незначний вияв прихильності до мене.

v На землі я пришелець, не сховай від мене заповідей твоїх.

v Іноді може здатися, що я гніваюся на найдорожчих моїх людей: ах, це не гнів, а надмірна моя гарячковість, викликана любов’ю, і прозорливість, тому що я краще від вас бачу, чого треба уникати і до чого прагнути.

v О, коли б змога писати так само багато, як і мислити»

v Не бажав я тебе бачити, ти сама захотіла на мене подивитися. А як же ти мене роздивишся, якщо я перед тобою удвоє зігнуся?

v Головне - пізнати себе, пізнати в собі справжню людину.

v Пізнавай себе, а пізнавши - удосконалюй.

v Я знайшов гавань, прощайте, надії і щастя, досить ви грали мною, тепер грайте іншими.

 

4.     Григорій Сковорода про щастя

 

v Бути щасливим – це значить пiзнати, знайти самого себе.

v Щасливий, кому вдалося знайти щасливе життя, але щасливіший, хто вміє користуватися ним.

v Не шукай щастя за морем.

v З усіх утрат втрата щастя найтяжча

v Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва — відхили лише вхід у душу свою.

v Не той щасливий, хто бажає кращого, а хто задоволений тим, чим володiє.

   Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий.

v Щасний той і без утіх, хто здолав свій смертний гріх

v Щасливий, кому вдалося…знайти в жорстокому ніжне, в гіркому – солодке, у лютості – милість, у безчесті – славу

v Істинне щастя всередині нас. Безперервно думай, щоб пізнати себе

v Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то…ти щасливий

v О щастя, світ мій преясний

          О щастя, цвіт мій прекрасний

v Наше найбільше бажання – бути щасливими»

v Все народжується на добрий кінець

          А добрий кінець – оце і є щастя…

v Щастя – в серці, серце – в любові, любов же в законі Вічного…

v Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись

v Ось вам сонце, ось - дорога! Що людині іще потрібно для щастя

 

5.     Григорій Сковорода про правила життя

 

v Як хто посіє в юності, так пожне в старості

v Коли зерно добре, добрими насолоджуєшся плодами.

v Не все те отрута, що неприємне на смак

v Що вподобав, на те й перетворився

v Бери вершину – і матимеш середину

v Не за обличчя судіть, а за серце

v Копай всередині себе криницю для тієї води, яка зросить і твою оселю, і сусідську

v Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо; прагнемо того, чого немає, і нехтуємо те, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад або напевно мусить здійснитися сподіване

v Уникай людей, які, бачачи твої вади і недоліки, виправдовують їх або навіть схвалюють. Такі люди або підлабузники, або боягузи, або просто дурні. Від них не чекай допомоги ні в якій біді чи нещасті.

v З різними природними нахилами й життєвий шлях різний. Одначе всім їм один кінець – чесність, мир та любов

v Час життя дорогоцінний,

           Ми ж тебе не бережем!

           Ми ж тебе, мов порох тлінний

           Розсипаєм навзаєм!

v Ліпше чесно жить годину, аніж цілий день у скверні,

          Ліпше один день святий од безбожного року

v Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись – значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота – рух душі, а життя – се рух

v Що таке життя? Се сніп усіх справ і рухів твоїх

v Роби те, до чого народжений, будь справедливий і миролюбний громадянин, і досить з тебе…

v Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати – це наполовину завершити

v Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця

v Не дивина дорогу віднайти, але ніхто не хоче шукати, кожен своїм шляхом бреде та іншого веде — в цьому і важкість

v Якщо ти темрява – скрізь для тебе пекло..

v Дуже важливе значення має, з ким щоденно спілкуєшся і кого слухаєш Бо поки ми слухаємо, ми їх дух в себе вбираємо

v Життя – це постійний та безперервний пошук істини

v Як від яблуні соки до гілок її течуть, так батьківський дух і норов переходить до дітей, аж поки ті не відійдуть і самі не вкореняться

v Про людину мають свідчити серце та людські нахили, а не зовнішність. Дерево пізнають за плодами

v Є два головних батьківських обов’язки: благо родити і благо навчити

v Добрий розум, робить легким будь-який спосіб життя

v Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає учитись, хоча б зовні він і здавався бездіяльним

v Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця

v Що вподобав, на те й перетворився

v Більше думай, а тоді вирішуй

v Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру

v Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?

v Якщо любиш прибуток, шукай його пристойним шляхом. Тисяча на те перед тобою благословенних ремесел

v Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений

v Все те не наше ,що нас покидає

v Що швидко запалюється, то і раптово гасне

v З усіх утрат втрата часу найтяжча

v Не тіло, а душа є людиною

v Пізнаєш істину - ввійде тоді в кров твою сонце.

v Розум гострий у багатьох, але не всі навчилися мислити.

v Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.

v Хіба світ і народ - не ліпше видовище, ще й дармове, подібно до відомого Піфагорового торжища? Ти бачиш, як один стогне під тягарем боргів, другий карається честолюбством, третій - скнарістю, четвертий - хворобливим бажанням споглядати безглузді речі.

v  

6.     Григорій Сковорода про любов і дружбу

 

v Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?

v Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.

v Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів.

v Немає нічого небезпечнішого, ніж підступний ворог, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.

v Схильність до дружби ні куплею, ні проханням, ні насиллям не досягається… Дружать тільки з тими, до кого відчувають особливе духовне ваблення.

v Все минає, але любов після всього зостається.

v Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони

несерйозні.

v І рід, і багатство, і чин, і споріднення, і тілесні принади, й науки не

           спроможні утвердити дружбу. Лише серця, думками єдині, й однакова

           чесність людяних душ, що у двох чи трьох тілах живуть, – ось де   справжня любов і єдність….

v Коли що-небудь турбує твоє серце, повідай другові. Якщо не ділом, то

           порадою, у всякому разі, допоможемо тому, хто страждає.

v …І справді, для повної і істинної дружби, яка єдина найбільше зм’якшує прикрощі життя і навіть оживляє людей, потрібна не лише прекрасна доброчесність і подібність не самих тільки душ, але й занять.

v Що може бути солодшим, як коли любить і прагне до тебе добра душа?

           Що може бути приємнішим, ніж любов друга?

v Уся моя дума – се твоя, а твоя – се моя. Ось єдність! Любов!Дружба!...

v Чесноти у повному розумінні – це віра, надія і найвеличніша з усіх і

           безкінечна любов…

v Не слід приневолювати друга до того, що тебе звеселяє, а його мучить.

v …Дружба така само, як і милостиня; багато ступенів оточують центр

           престолу її. Усім добродійником бути можеш, але не повірником.

v Щасливий той, хто хоча б тінь доброї дружби зумів здобути. Нічого немає дорожчого, солодшого і кориснішого за дружбу.

v Я належу до тих, хто настільки цінує друга, що становить його над усе і

           вважає друзів найліпшою прикрасою життя.

v Я ж, якщо маю друзів, відчуваю себе не лише щасливим, але й

          найщасливішим.

v Для мене нема нічого приємнішого, ніж вести розмови з другом.

v Добрі люди – це друзі Божі, і лише серед них зберігається найвищий дар, тобто справжня чиста дружба.

v Люби разом з добрими науками чесноту – джерело всякої втіхи, і відплачуй нам любов’ю за нашу любов!

v Любов же викликається любов’ю, яку породжує ласка і прихильність у

           поєднанні з чеснотою.

v Як тільки я помічаю, що хтось мене любить, я готовий віддати йому

          половину днів життя мого, якщо б це було можливим і дозволеним.

v Поки я усвідомлюю самого себе, поки душа керує тілом, я буду дбати лише про те, щоб усіма засобами здобути любов благородних душ. Це мій скарб, і радість, і життя, і слава.

v Для мене нема нічого дорожчого чи солодшого, ніж душа, яка мене

          любить, хоч би бракувало всього іншого.

v Дружня душа, душа, що любить мене, душа, що пам'ятає про мене. її я ціную більше, ніж піраміди, мавзолеї та інші царські пам'ятники.

v Хто по-справжньому що-небудь любить, той, доки улюблений предмет з ним, не відчуває, здається, від цього особливого задоволення, але як тільки цього предмета не стане, як він уже переживає найжорстокіші любовні муки.

v Бачу, ви народжені для дружби, але не тямите любові. Не шукай те, що тобі до вподоби, а те, що принесе користь твоєму другові…

v Дружбу годі випросити, купити чи силою вирвати. Ми любимо тих, кого любити нам природою дано…

v …У друга вода солодша ворожого меду.

v Хороша любов та, яка є істинною, міцною і вічною. Любов ніяким чином не може бути вічною і міцною, якщо породжується тлінними речами, тобто багатством.

v Не любить серце, не бачачи краси.

v  Істинна дружба, правдиве щастя і пряма юність ніколи не зiстаряться.

v Маючи друзів, вважай, що ти володієш скарбами.

v Всякому серцю своя є любов.

v Любов до доброчесності схожа на світло вогню. Запали вогонь, і світло вмить осяє твої очі; полюби, відчуй охоту до доброчесності, і твоє серце вмить освітить веселість. Сповни, зроби справою чесноти любов, і ти напоїш корінь свого серця молоком блаженства й зможеш чекати від цього благословенних плодів!

 

 

7.     Григорій Сковорода про мудрість.

 

v Не той дурний, хто не знає… але той, хто знати не хоче.

v І мудрий часто спотикається.

v Розум гострий у багатьох, але не всі навчилися мислити.

v Без розуму й за морем погано, а мудрому чоловікові весь світ – рідний край, скрізь йому і завжди добре. Він добро не збирає по місцях, а носить його в собі.

v Невже ти не чув, що сини віку мудріші від синів дня?

v Мудрець мусить і з гною вибирати золото.

v Проте, коли знаєш все, що тобі необхідне, –

           се й означає найвища мудрість.

v Справжня мудрість це бути собі союзником і собі рівним.

          Так, для мудреця раєм буде будь-який берег,

           Будь-яке місто, будь-яка земля і будь-який дім.

v Добрий розум, робить легким будь-який спосіб життя.

v Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти.

v Не розум із книг, а книги із розуму народилися. Хто очистив свій розум чистими роздумами про істину, той подібний до дбайливого господаря, що викопав у своєму домі джерело чистої води.

v Серце тоді насичується коли освічується.

v Світло бачиться тоді, коли світло в очах.

v Не досить, щоби сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.

v Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.

v Бачиш, що світло премудрості тоді входить в душу, коли чоловік два єства пізнає: тлінне і вічне.

v  Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він з дався бездіяльним.

 

8.     Григорій Сковорода про багатство

 

v Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний.

v Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?

v Коли є червінець, навіщо бажати, щоб і гаманець був золотий?

v Я кажу вам, що не треба у розкошах жити,  На таких, кажу, повсюди розкидають сіті

v Я зневажаю Крезів, не заздрю Юліям, байдужий до Демосфенів, жалію

           багатих: хай набувають собі, чого хочуть.

v Багатством живиться лише тіло, а душу звеселяє споріднена праця.

v Яка втіха від статків чи від гарної обстави, коли серце занурене в найтемніший морок невдоволення.

v Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.

 

9.     Григорій Сковорода про Бога

 

v Слава блаженному Богу за те, що потрібне зробив неважким, а важке – непотрібним.

v Вірити в Бога не значить — вірити в Його існування, а значить — віддатися Йому та жити за Його законом.

v Щоб пізнати Бога, треба пізнати самого себе. Поки людина не знає Бога в самім собі, годі шукати Його в світі.

v Ми повинні бути вдячні Богові, що Він створив світ так, що все просте – правда, а все хибне – неправда…

v Віруймо, що Бог є в людськім тілі. Є справжній Він у тілі нашім видимім: неречовинний –у речовиннім, вічний – у тліннім, один у кожнім з нас, і цілий у кожнім. Бог у тілі і тіло в Бозі, але не тіло Богом, ані Бог тілом.

v А хто Богу бува вдячний, з малим може жити

Душа того – Божий град; душа того – Божий сад.

v Боже мій! Це ти – мій град! Боже мій! Це ти – мій сад!

v Царство Боже всередині нас. Щастя – в серці, серце – в любові, любов же в законі вічного.

v Бог найкращий астроном і найкращий економ.

v Святий мій Боже і віків творець,

          Стверди, що сам ти клав на скрижаль.

v Боже! Слів живих улий! Хто без тебе не смутний!

          Радість ти життя єдина

          Рай, солодкість безупинна!

          Вбий ти волю злу у нас, твій зцілить нас чистий глас!

v Боже! У вогні не дай згоріти!

           В місті дай мені твоїм пожити!.

v Що компас у кораблі, то Бог у людині.

v Все минає, але любов після всього остається. Все минає, але не Бог і не любов.

v Серце його дотепер почитало Бога неначе раб, а відтепер полюбило його немов друг.

v Бог є скрізь, тож і щастя є в усякому стані, коли ходимо в нього з Богом

v Той ближче всіх до неба, кому нічого не треба.

v Щастя твоє і світ твій, і рай твій, і Бог твій в середині тебе є.

 

10.                       Який вислів Григорія Сковороди ти міг би запропонувати

                                  про агресію рф?

 

v Не вчіть яблуню родити яблука, краще відженіть от них свиней.

v Скільки зла таїться всередині за гарною подобою: гадюка ховається в траві.

v Хіба не любов усе єднає,будує, творить,подібно до того,як ворожість руйнує

v Сліпі очі, коли затулені зіниці.

v Хіба може говорити про біле той, котрому невідоме, що таке чорне?

v Що хочеш шукай, але не згуби миру

v Хоч всю землю завоюй, над усім хоч зацарюй,

           Що тобі те помагає?..

           Як у серці нуда, буде підлість і біда.

v … Похвально не подобатися поганим. Чи лихословлять вони, чи обурюються, ти вперто продовжуй іти шляхом добра, а іншому не надавай ніякого значення і зневажай їх, як болотних жаб. Якщо вони самих себе ненавидять і щоденно вбивають, то як же ти станеш вимагати від них, щоб вони іншим робили добро?.

v Який нечистий їм нашептав на вухо, що ім’я та одяг змінять їхнє буття, а не життя чесне, гідне чину?

v Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга…

 

  Узагальнивши результати дослідження, можна стверджувати, що Григорія Сковороду знають  усі опитувані,- незалежно від віку, статі та фаху. Адже на запропоновані питання більшість підібрали відповідні цитати українського Сократа майже до всіх тем.

   Твори філософа – це цілюще життєдайне джерело, з якого черпають наснагу десятки поколінь і будуть читати та пізнавати завжди,  адже кожне нове його прочитання є засобом нашого оновлення.

 

Читайте! Пізнавайте!

Розвивайтеся та насолоджуйтеся творами Г.Сковороди!

1