Бібліотечні фонди: особливості формування, облік,   

систематизація, збереження  та популяризація  в громадах
  

   11 листопада 2021 року на базі Регіонального тренінгового центру Чернівецької ОУНБ ім. М. Івасюка відбувся позаплановий обласний онлайн семінар для працівників бібліотек територіальних громад області на тему «Бібліотечні фонди: особливості формування, облік, систематизація, збереження  та популяризація  в громадах». До онлайн-спілкування приєдналися 64 учасники.

    Розпочала захід заступниця директора з питань наукової роботи Марія Довгань з виступом «Інформаційні ресурси публічних бібліотек області». Роботу семінару продовжила головна методистка науково-методичного відділу Алла  Лупан з методичними рекомендаціями – презентацією  «Бібліотечні фонди: порядок обліку згідно нормативних документів», яка висвітлила систему обліку документів бібліотечного фонду: види, форми, методи згідно законодавчих матеріалів та нормативів.

  

  Фаховий практикум «Інвентаризація документів як фактор збереження фондів бібліотеки» провела завідувачка відділу обслуговування користувачів Марина Ріга, зупинившись на всіх процесах переобліку.

     Завідувачка відділу каталогізування Раїса Повержук представила презентацію «Систематизація документів та організація каталогів і картотек за таблицями універсальної десяткової класифікації». Про популяризацію літератури від Українського інституту книги розповіла завідувачка відділу формування фондів Надія Наумчева.

 Досвідом роботи «Популяризація книги та розвиток читання шляхом розкриття

фонду»  поділилася  завідувачка відділу абонемента  Ірина Щудло, а також розповіла про впроваджену послугу «Онлайн замовлення книг». Презентаційний  огляд « Українська мова крізь призму довідкових видань: цікавинки сьогодення» провела  завідувачка відділу наукової інформації та бібліографії Олександра Гаврилюк.

  На завешення семінару між учасниками відбулося онлайн-спілкування в режимі «питання – відповідь».

Модератор заходу – Марія Довгань.

Технічне забезпечення – завідувачка відділу інформаційних  та електронних ресурсів Галина Добровольська.

 

 

 

 

Бібліотекарям Буковини на замітку!

Бібліоподорожі: Ополе, Польща 

   Перебуваючи за програмою обміну «Польський Еразмус для України» в місті Ополе, аспірантка ОНУ імені І.І.Мечникова і за сумісництвом співробітник сектору «Закордонне українство» ОННБ імені М. Горького Анна Петрова не могла оминути своєю увагою міську бібліотеку. Вона поділилася своїми враження про перебування у цьому популярному серед мешканців Ополе місці.

Бібліотекарі працюють з пристрастю

Бажання відвідати сучасну бібліотеку породжував не лише професійний інтерес: мешканці міста наполегливо радили відвідати в цьому місті саме бібліотеку: «Дуже цікаво проводять різноманітні заходи, і ще там чудова кав'ярня». Міська публічна бібліотека в Ополе імені Івана Павла ІІ є культурним закладом в підпорядкуванні місцевого самоврядування. Відкрита 1947 року. Зараз по філіях бібліотеки зібрано 310663 книжкових одиниць зберігання і більше 10406 мультимедійних записів. У 2014 році бібліотеку відвідало 461 616 осіб, з яких більше 35 559 зареєстрованих користувачів, яким було видано 648709 одиниць колекції.

 

Бібліотекарям Буковини на замітку!

Університетські бібліотеки Польщі: Краків, Вроцлав, Ополе

Під час річного стажування у Польщі аспірантка ОНУ імені І.І.Мечникова і за сумісництвом бібліотекар І категорії ОННБ Анна Петрова встигла відвідати бібліотеки одразу в трьох польських містах. 

Мова про бібліотеки трьох університетів: Яґелонського університету в Кракові, а також Вроцлавського та Опольського університетів.
Перша приємна новина для подорожуючих, які були б не проти під час відвідин Польщі зазирнути до книгозбірень: для того, щоб потрапити до університетської бібліотеки, не потрібно бути студентом чи викладачем цього навчального закладу – достатньо мати при собі документ, що посвідчує особу. Сайти бібліотек дуже зручні у користуванні, онлайн-каталог та електронні джерела доступні для всіх відвідувачів, а зареєстровані читачі (а також ті, хто заходить в онлайн-каталоги з території бібліотек та академмістечка відповідного університету) мають можливість перегляду повних текстів деяких матеріалів.

Яґелонська бібліотека в Кракові є надзвичайно популярною: всередині величезної надсучасної будівлі щодня стоять черги з бажаючих записатися. Тут можуть видати безкоштовний читацький на день або платний (за 10 злотих) постійний квиток. Така сама величезна черга на нульовому поверсі – для бажаючих взяти книги на абонемент або повернути з абонементу. Іноземці, які не навчаються в Яґелонському університеті, права брати книги на абонемент не мають. Усі замовлення приймаються виключно онлайн, тому читачі найчастіше замовляють книги з дому. Навіть якщо ви вже знаходитесь в будівлі бібліотеки і замовляєте книги для роботи в читальній залі, зробити паперове замовлення неможливо: необхідно скористатися або власним ноутбуком (на всій території бібліотеки діє безкоштовний Wi-Fi), або одним зі стаціонарних комп’ютерів, які розташовані по всіх поверхах бібліотеки.

Читач сам обирає, до якої з десятка читальних залів принести його замовлення. Пройти далі нульового поверху можна, лише залишивши верхній одяг у гардеробі, а сумки – в камері схову. Усі необхідні для роботи речі, включаючи ноутбук, можна покласти у пластикову корзину. Я обрала для роботи головну читальну залу. Приблизний термін очікування замовлення – півгодини. Співробітник в обмін на читацький видає читачеві номерок, де зазначений номер столу, за який відвідувач повинен сісти. Кожен стіл обладнаний лампою та двома вбудованими розетками – це стандарт для читальних залів всіх польських бібліотек. Словники, енциклопедії та популярні періодичні видання не потребують замовлення – їх можна самостійно брати з полиць у читальній залі. Бібліотека відчинена для читачів по буднях з 8.15 до 20.50 та з 9 до 16 години в суботу.

Відділи бібліотеки Вроцлавського університету розташовані в різних частинах міста, як правило, поруч з університетськими корпусами. Серед сторонніх відвідувачів особливо популярна найстарша будівля в самому серці міста, недалеко від площі Ринок. Поляки, пояснюючи мені, як її знайти, казали: «Ви її одразу впізнаєте: бібліотека, яка схожа на костел». Тут користувачам – не представникам цього навчального закладу –взагалі не потрібно нічого оформлювати: якщо ви плануєте замовляти книги лише до читальної зали, то достатньо на час роботи залишити співробітникам будь-який свій документ з фотографією. Тут ви теж отримаєте номерок з номером вашого столу і чекатимете на замовлення близько 20-30 хвилин. Графік роботи цього корпусу бібліотеки для читачів – по буднях з 8 до 20-ї години, по суботах – з 9 до 14-ї. По неділях відчинена головна читальна зала, але не працює зала з каталогами та реалізація замовлень – таким чином, в неділю можна працювати лише з тією літературою, яка знаходиться на полицях в читальній залі, або яку ви замовили заздалегідь.

Бібліотека Опольского університету, окрім головного корпусу, має ще 11 відділів, які знаходяться у відповідних корпусах університету. Читальна зала Головної бібліотеки працює з 8.00 до 19.00 по буднях та з 9.00 до 14.00 в суботу. У бібліотеці Опольського університету постійний читацький оформлять за 5 злотих. На ньому, як і на читацькому міської публічної бібліотеки в Ополе, немає фото користувача, бо головне в читацьких квитках всіх польських бібліотек – це номер та штрих-код. На сайті бібліотеки можна скористатися мультипошуковою системою PRIMO, каталогом Aleph, цифровою бібліотекою Polona та Сілезькою цифровою бібліотекою. Замовлення можна зробити також у паперовому вигляді – чекати доведеться не більше десяти хвилин. У Опольській бібліотеці номер на столі має світловий індикатор, який загориться, коли можна буде забрати своє замовлення.

Ще одна важлива риса, яка надзвичайно спрощує роботу відвідувачів: в бібліотеках та архівах Польщі можна вільно фотографувати книги і документи. Ксерокси (іноді вони навіть безкоштовні) відповідно не користуються популярністю.

Окремо хочеться відзначити привітність польських бібліотекарів та їх постійну готовність допомогти, порадити. Коли користувач не знає, як записатися, як замовити книгу, як працювати з каталогом, куди йти, що взагалі він хоче знайти – співробітники радо і з усмішкою допоможуть, знайдуть, підкажуть, зроблять замість тебе, намалюють карту, схему (наприклад, якщо читач хоче знайти інший корпус). Складається враження, що чим більше відвідувач потребує їх допомоги і підказок, тим більше вони йому раді.

На жаль, під час подорожі до Варшави не вистачило часу відвідати їх університетську бібліотеку (яка, за розповідями студентів Варшавського університету, під час сесії працює цілодобово). Ополе – зовсім невелике місто, центр найменшого польського воєводства. Відвідавши книгозбірні в трьох містах, два з яких є культурними столицями Польщі (а Вроцлав ще й «Культурною столицею Європи – 2016»), певна, що польський досвід влаштування бібліотечної роботи може бути корисним для українських колег. Але, звісно, доводиться враховувати і той факт, що на фінансування бібліотек у Польщі виділяють значно більше коштів, ніж в Україні.

                     

               Писати українською, щоб читати українською

          На початку жовтня обрали щорічного переможця Нобелівської премії. Щороку автори з абсолютно різних частин світу на власному прикладі доводять: література – універсальна річ, яка ладна підкорити чимало людських сердець. Тут важливий талант і меседжі, які вона несе. Саме вони чіпляють за живе і роблять авторів відомими і вагомими.

          Стати лауреатом з літератури, звичайно, потребує нотки геніальності і відданості своїй справі. Якщо реально, на мою думку, сучасні українські автори можуть претендувати на найпрестижніші літературні відзнаки. І це не гучні слова. З такими творцями, як у нас, це може бути лише питанням часу.

 Олександр Ткаченко , Міністр культури та інформаційної політики

               

                                   

 

          На що має поставити Україна - на розвиток креативних індустрій, книговидання, читання, медіаграмотності, кінематографу 

За словами Міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка, потрібно створити  гуманітарну стратегію, яка перетворить країну в потужний креативний та культурний осередок центральної і східної Європи.  І не тільки.

      Людський капітал в усьому світі вже давно став незамінним внеском в економіку. Адже він є невичерпним і, можна сказати, не має кордонів. Сфера виробництва, наприклад, залежить від ресурсів та потужності заводів, сфера продажу — від кількості та якості товарів і орендної плати. Людський потенціал — про професійність, майстерність, креативність, яка з роками за правильного підходу лише примножуватиметься.   Чи можливо трансформувати країну без розвитку людського капіталу та мотивації? Ні. Це довели, зокрема, креативні індустрії та культура під час карантину. Незважаючи на втрати, сектор згодом вийшов навіть у плюс.

Але… Без інвестицій в людський капітал — креативні індустрії, кіновиробництво, книговидання та інші сектори не показували б такі вражаючі результати. Саме тому країні потрібна стратегія гуманітарного розвитку (а не виживання).

Гуманітарна стратегія — ключ одразу до кількох дверей

Ми продовжуємо вести діалог про концепцію розкриття людського потенціалу в Україні та гуманітарну стратегію на рівні держави. Без розмитих фраз, а з чіткими KPI. Адже, хоч це і дивно, на 31-му році незалежності країни Стратегії людського потенціалу досі немає.

Розвиток креативних індустрій, книговидання, медіаграмотності, кінематограф мають стати єдиною гуманітарною стратегією. Зараз ми працюємо над її розробкою, зважаючи на нюанси кожної зі сфер, формуючи KPI та розширюючи можливості. Це та сама дорожня карта, яка до цього моменту переносилася і ставилася на паузу. Але це саме той елемент, без якого все перебуває в хаосі, який допоможе звести зусилля до ладу. І це стратегія розкриття людського потенціалу.

Ця стратегія буде спрямована на найцінніший ресурс — людський потенціал, розвиток ключових спроможностей українців. З такими потужними складовими, Україна має перспективи вийти в провідні світові рейтинги за конкурентоспроможністю та інноваційністю. Тож далі трохи більше про досягнення в гуманітарній сфері.

Читайте також:

Олександр Ткаченко

Що відбувається з українським кіно

Креативні індустрії

Сектор креативних індустрій надає майже 4% доданої вартості України. Для порівняння: у Німеччині цей індикатор складає 3,3%, у Канаді - 2,7%. Наразі у сфері офіційно зайнято 350 тисяч людей. Понад третина мільйона українців генерує істотну кількість грошей в економіку країни. Використовуючи лише свої знання та талант. Це — рівень провідних європейських країн, яким можна пишатися.

Крім того, разом з ІТ сфера займає провідне місце в експорті послуг — 30% від загального експорту послуг країни.

Читання

Читання, на мою думку, має стати обов’язковим елементом дозвілля. Серед навичок, що міцно пов’язані з читанням: людський капітал, життєконструювання, кар'єрний розвиток… Насправді список невичерпний. Читання розвиває ерудованість та уяву, робить людей щасливими. За опитуванням УІК, задоволені життям серед читачів 57%, а нечитачів — 43%. Різниця чимала.

Воно також і про саморозвиток та знову ж таки освіченість нації (яка комплексно проходить через всю гуманітарну політику).

Інша сторона читання — економічна. Це книговидання, експорт книг. Аби підвищити відсоток читачів та створити комфортну екосистему для видавців. Збільшення накладів і перекладів на українську, поповнення бібліотечних фондів, гранти у сфері, збільшення асортименту видань та назв.

Медіаграмотність

Медіаграмотність — незамінна складова зрілого сучасного суспільства. Вона формує критичне мислення, без якого складно уявити існування в 21-му столітті. Перевірка інформації, недовіра до сумнівних джерел, вміння не піддаватися на провокації та вкиди в соцмережах чи ЗМІ. Інформаційна безпека і успішність політики в цьому напрямку базується на підвищенні рівня медіаграмотності в країні. Також запущено Національний проект з медіаграмотності «Фільтр», який надає можливості з підвищення рівня медіаграмотності серед всіх вікових груп населення: збирає курси, запускає ініціативи та тести. Довгостроковий виклик напрямку — звичайно, стратегія з медіаграмотності. Все це направлено на підвищення рівня критичного мислення в українців.

 Кіно

Кінематографу без людського капіталу взагалі не існує. Про досягнення сектора вже розповідав, але повторю, бо цим можна пишатися. Режисери, актори, продакшени, ресурси — все це в Україні представлено дуже гідно. Нас помічають за кордоном, з нами співпрацюють, в нас купують. Все це завдяки професійності людського капіталу. Судіть самі: 4 українські кінопроекти отримали підтримку у виробництві від Фонду EURIMAGES на загальну суму 715 тис. євро, українські кінопроекти представлені на міжнародних кінофестивалях та онлайн-виставках (Німеччина, Торонто, Лондон, Амстердам, Брюссель), спільні проекти із стрімінговим гігантом Netflix «The Last Mercenary» з Жан Клодом Ван Даммом та зйомки проекту «Інфініті» для французького CANAL+. Українське кіно представлено на Венеційському фестивалі та серед номінантів на «Оскар».

Читайте також:

Ольга Данилюк

Як українська культура визначає ідентичність нації

Наразі розроблено стратегію «Кінокраїна 2.0» та супутні законодавчі акти, які сприятимуть ще стрімкішому піднесенню сектору. Наша мета: $500 млн інвестицій в кінематограф до 2025 року. Це цілком реально. І ці цифри можуть бути вищими.

Як наслідок — можна буде не лише витрачати кошти держави на розбудову кіноіндустрії, але і залучати додаткові десятки та сотні мільйонів доларів в економіку країни у співпраці зі світовою кіноіндустрією.

Гуманітарна стратегія

Гуманітарна стратегія — ключ одразу до кількох дверей. І приклади, які я навів вище — реально вражають. Саме завдяки тому, що ці потужні сектори, які щороку б’ють власні рекорди, ми маємо створити умови для самореалізації громадян, вдосконалення законодавства, яке б захищало та гарантувало права.

Гуманітарна стратегія дозволить визначити маркери ідентичності українців, підняти діалог про цінності, свободу та відповідальність у суспільстві. Результат такого ефективного міжсекторального партнерства буде спрямований на кінцевого беніфіціара — людину. Громадянина, як особистість. І саме це перетворить Україну в потужний креативний та культурний осередок центральної і східної Європи. І не тільки. Ось чому розкриття її потенціалу — наше завдання.

 

Найбільш знаковою книжкою нашої Незалежності стала «Справа Василя Стуса» Вахтанга Кіпіані

Саме цю книгу обрали українці, голосуючи в проєкті «30 знакових книжок нашої Незалежності», результати якого Український інститут книги оголосив 27 жовтня.

Всеукраїнська інформаційно-просвітницька акція до 30-річчя Незалежності України «30 знакових книжок нашої Незалежності», зібрала 267 815 голосів, які віддали 34 797 українців з 15 вересня до 15 жовтня.

Найбільше голосів набрали книжки Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса» — 9535, «Триста поезій» та «Записки українського самашедшого» Ліни Костенко — 8233 та 8086 голосів, відповідно. Наступні в списку — «Чорний ворон» Василя Шкляра  — 6732 голосів; «Абетка» Івана Малковича — 6343 голосів.

«Особисто я абсолютно погоджуюсь з таким топ-30. Подібні конкурси вкрай вагомі для промоції читання загалом. Вони фокусують увагу на українській книзі, українських авторах. Хочу вірити, що більшість зі списку тридцяти увійдуть до плану обов’язкового прочитання кожним українцем. Бо знайомство з ними однозначно дасть поштовх читати українську книгу українського автора ще більше», – прокоментував Олександр Ткаченко, Міністр культури та інформаційної політики України. Дальше читайте  тут https://mkip.gov.ua/news/6320.html

 

             Збільшення видатків на читання:

   пропозиції МКІП у проєкті Державного бюджету на 2022 рік

Міністерство культури та інформаційної політики ініціює у проекті Державного бюджету на 2022 рік збільшення видатків на читання. Пропонується збільшити обсяг фінансування Українського інституту книги, зокрема спрямувати частину коштів на оновлення бібліотечних фондів. Про це повідомив Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко під час зустрічі з працівниками бібліотек.

«Сподіваємося на виділення цих коштів. Дякуємо в цьому аспекті Комітету з гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради, який підтримав запит на додаткове фінансування культури і культурних індустрій від МКІП», - зазначив Олександр Ткаченко.

У 2020 році МКІП спільно з УІК:

• реалізували програму грантової̈ підтримки під час пандемії̈ на суму 81,42 млн грн;
• передали 380 972 книги від 79 видавців до 606 публічних бібліотек в рамках програми придбання книжкової̈ продукції̈.

Цього року:

• розробили зміни до закону про бібліотеки і бібліотечну справу, а також проект Стратегії розвитку читання на 2021 – 2025 роки;
• буде закуплено 331 077 книг від 86 видавців для 616 публічних бібліотек на суму 48 млн грн;
• 1000 публічних бібліотек поповнять 112 книжок, виданих до 30-річчя Незалежності України, на це виділено 31,4 млн грн.

У планах - регулярне поповнення бібліотечних фондів, гідні умови праці для бібліотекарів, оновлення приміщень бібліотек, їх трансформація та запуск креативних хабів. Без цього сприяти розвитку читання в нашій країні майже неможливо. Саме тому стратегія з розвитку читання має окремий блок, що стосується бібліотек.

Олександр Ткаченко привітав працівників бібліотек з їх професійним святом – Всеукраїнським днем бібліотек, яке відзначається сьогодні, і вручив їм подяки МКІП.

«Бібліотекар - це професія, яка пов’язана не просто з просвітою дітей та дорослих. Це дійсно високоосвічені люди, експерти, яких об’єднує любов до читання. І які передають свою любов відвідувачам, допомагаючи знайти ту саму омріяну книжку. Завдяки роботі бібліотекарів зростає кількість читаючого населення та формується критичне мислення», - сказав Міністр.